Жіночий ідеал Ольги Кобилянської

Iдеал О. Кобилянської — жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської — любляче i нiжне, здатне на великi почуття.

Жінка — це насамперед індивідуальна особистість, це людина, яка живе, є невід'ємливою складовою суспільства і виконує в ньому важливу і безпосередньо потрібну роль. Ідеться про роль скоріше в розумінні ґендеру. Тобто роль жінки як соціальної статі, сконструйованої явним соціумом у відповідному проміжку часу. Роль, яка через виховання, забобони, закони, думку оточуючих та інші важелі впливу стає неусвідомлюваною. Але ми розуміємо і знаємо, що це неправильно. Людина повинна мати свою думку і не боятися її висловлювати і втілювати в життя, а не весь час жити, керуючись нав'язаними чужими інтересами.

Своє розуміння позитивного образу жінки Кобилянська чітко окреслює в листі до Осипа Маковея від 11 серпня 1898 року: «…Образовані і тонко відчуваючі жінки є для мене ідеалом» [Кобилянська в 5 т., V, 355]. Письменниці у своєму оточенні важко було знайти відповідні типи жіночих героїнь — вільнолюбних, гордих і вольових жінок, які здатні захистити своє право на незалежне становище у суспільстві, забезпечити власною розумовою працею своє майбутнє, тому їх прообразом найчастіше є модель-зразок авторки, що відображає її тонке й глибоке розуміння «жіночого питання» і жіночої душі. Устами персонажів своїх творів Кобилянська висловлює свої власні ідеї та погляди, що сформувались під впливом індивідуалістичної філософії Ніцше, модерністичної белетристики і феміністичної наукової та художньої літератури («Про жіночу емансипацію» Джона Стюарта Мілля, «З доброї родини» Г. Рейтер, «Тереза» А.-Р. Цукаррі (Неєри), «Нора» Г.Ібсена, повісті й романи І.Тургенєва, «Хмари», «Над Чорним морем» І.Нечуя-Левицького, «Ребенщукова Тетяна» М. Павлика, «Дух часу», «Задля кусника хліба» Н. Кобринської). Героїні Ольги Кобилянської приваблюють і чарують чистотою своїх почуттів, горінням ідеєю, своєю душевною красою і тонкістю, людською гідністю і самовідданістю [Починок, 50].

Письменниця моделює образи і типи жінок, які своїми ідеалами піднімаються над філістерським оточенням, ламають заскорузлі звичаї і традиції. Тобто колишньому типові «жінки-невільниці» в українській літературі Кобилянська протиставляє новий, «володарський», за визначенням О. Грицая [Грицай, 241], жіночий тип. Героїням її творів чужа міщанська мораль, що сковує людську особистість, вони надзвичайно цінують свободу, шукають у житті краси і щастя, прагнуть бути корисними своєму народові. Духовно чиста, інтелектуальна, горда і цивільна натура, з розвиненим почуттям власної гідності й готовністю до самопожертви заради кохання і мистецтва, з високим почуттям обов'язку перед іншими людьми, перед своїм народом, справжня Людина, що стала «царівною» своєї долі, є етичним ідеалом Ольги Кобилянської. А основу, на якій формуватимуться такі безкорисливі благородні й героїчні характери європейського типу, як свідчить Н. Томашук [Томашук, 130], за переконанням письменниці, мають складати наука, «новожитня філософія», мистецтво і гуманізм.

Створені Кобилянської ідеальні образи жінок, які віддзеркалюють світогляд авторки, — Наталка Верикович «Царівна», Зоня Яхнович («Ніоба»), Маня Обринська (Через кладку), Аглая-Феліцітас («За ситуаціями»), Софія Дорошенко («Valse melancolique») та ін. — певною мірою подібні один до одного. Усі її героїні, абстрагувавшись, наскільки можливо, від зовнішнього дріб'язково-міщанського світу, від буденної філістерської дійсності, живуть своїм власним психологічним життям у світі артистичної краси й етичної досконалості. Аристократки духу, вони творять і моделюють свої характери, постійно самовдосконалюються, прагнучи досягти вершин творчої самосвідомості. Їх ріднять не лише життєві принципи — ідеалізм, фемінізм та індивідуалізм, а й небуденність вдачі, артизм, незвичайна сила духа, поєднана з ніжністю і душевною тонкістю [Починок, 50-51]. Помітно схожі героїні Кобилянської навіть своєю зовнішністю (високий зріст, тонка постать, ніжне, романтично-блідаве обличчя з елегійно-сумним, поважним виразом), що стверджує й критик І. Ізотов у своїй праці, присвяченій творчості буковинської белетристики [Ізотов, 83].

Як бачимо, ідеальні жіночі образи О. Кобилянської у своїй сукупності представляють, по суті, один і той самий духовний культурний тип — тип сильної й непересічної особистості з «ідеальними вимогами до життя», з прагненням до вищої духовності та індивідуальної свободи, з палким бажанням прислужитися рідному народові. Однак, розкриваючись у творчості письменниці в різних аспектах та освітленні, кожен із цих образів, як слушно зауважує румунська дослідниця М. Ласло, «видається нам новим, відмінних від інших новими потужностями духовної краси і благородства, розкритими в них авторкою» [Ласло, 337]. Зважаючи на це можемо говорити і про певну еволюцію позитивного образу, а й отже етичного ідеалу письменниці від абстрактно-гуманістичного до громадянського звучання.

ЛІТЕРАТУРА

1.Грицай О. Ольга Кобилянська: Літературно-критичний нарис / О.Грицай  // Літературно-науковий вісник, 1922. —  Кн. VІ. — С.235-250.

2.Ізотов І. До характеристики творчості О. Кобилянської / І. Ізотов // Червоний шлях. —1928. — № 2. — С. 80-92.

3.Кобилянська О. Ю. Твори в 5 т. / Вступ. ст. М. П. Комишанченка. — К.: Держлітвидав України, 1995. — Т. І-V.; Т. 5 / Упоряд., підгот. текст. та приміт. Ф. П. Погребенника. — 1963. — 767 с.

4.Ласло М. Тема емансипації жінки у творчості О. Кобилянської // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах / упор. Ф. П. Погребенник та ін. — К.: Державне видавництво художньої літератури , 1963. — С.324-340.

5.Починок Л. І. Ольга Кобилянська: Знайома постать у новому ракурсі: Навчальний посібник / Л. І. Починок. — Кам'янець-Подільський: ПП Мошак М. І., 2005. — 192 с.

6.Томашук Н. О. Ольга Кобилянська: Життя і творчість / Н.О.Томашук. — К.: Дніпро, 969. — 237 с.

7.Дипломна робота: Проблема емансипації у творчості Ольги Кобилянської. Кам`янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. Кам`янець-Подільський, 2010.