Історія жіночого серця за повістю «Людина» Ольги Юліанівни Кобилянської

Творчість Ольги Кобилянської — окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки па показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі.

Уже в повісті-дебюті «Людина» Ольга Кобилянська зуміла показати себе як тонкий знавець людської душі, через образ головної героїні Олени Ляуфер вивела свій жіночій ідеал.

У повісті поставлено проблему емансипації жінки. Героїнею твору є молода дівчина, дочка австрійського чиновника. Виховуючись у родичів, Олена не знала родинного тепла. Вона чужа в чужій сім’ї. Але життя не зламало її, бо вона була сильна духом. Заглиблена у себе вона багато читала, самостійно вивчила суспільні і природні науки, навчилась любити музику, тонко відчувати красу природи, мала нахил до рефлексії, роздумів. Але чарівний світ її дівочих мрій і уподобань зіткнувся з отруйним міщанством провінційного міста і нещадною обмеженістю оточення.

До другої частини повісті письменниця взяла епіграф із роману німецького письменника Шпільгаґена — «Завжди вперед». Олена зробила перші кроки вперед на шляху до визволення. Вона обстоює своє право бути людиною, право на саморозвиток і зростання, на особистий вибір, вона виборює можливість реалізувати ці свої права: «Дайте поживу моїй душі, дайте мені серйозну, тривалу працю», — каже Олена.

Вона прагне протистояти диктатові, обивательській моралі, зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання людини. Але світ, якому вона протистоїть, є надто сильним, і врешті-решт під тягарем суспільних та родинних обставин жінка духовно надломлюється. Щоб врятувати своїх батьків від повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору у житті, вона змушена вийти заміж за духовно убогу і чужу їй людину. Скорботно прощається дівчина зі своїми сподіваннями. Олена залишилася людиною, хоч не могла стати царівною своєї долі.

Цією повістю Ольга Кобилянська утверджує гідність людини, рівноправність жінки, осуджує ті принизливі для людини соціальні обставини, які не давали їй змогу гармонійно розвинути свої духовні сили, суперечили високим нормам етики й моралі.

В образі Олени Ляуфер письменниця втілила кращі риси тих своїх сучасниць 80-90-х років, які в тогочасній сірій буденщині прагнули зберегти людську гідність, відстояти право на щастя. «Людина» Кобилянської — це не просто історія жіночого серця, а твір, що розкриває трагічне становище матеріально незабезпеченої жінки у буржуазному суспільстві.

Головна героїня Олена Ляуфер — борець за права жінки!

1. Бажання стати поруч з чоловіками в суспільному поступі (сильна особистість, горда, з різнобічними інтересами; непогодження з думкою, що жінка тільки прикраса чоловіка; прагнення вирватися із задушливої атмосфери усталених суспільних норм).

2. Кохання до студента-медика Лієвича (духовна єдність з чоловіком близьких їй поглядів вище за багатство і суспільний стан, але смерть студента розлучила їх; Олена знов самотня).

3. Велика жертва заради родини (єдина можливість врятувати родину від тяжких бідувань — одруження з лісником, впокорення своїх почуттів, внутрішня боротьба в душі героїні; намагання знайти у нареченого щось добре, хоча б для поваги).

4. Зворушлива сцена прощання з листами Стефана Лієвича (душевний стан героїні при прочитанні останнього листа).