Iдеал О. Кобилянської — жiнка
освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними
поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської — любляче i нiжне,
здатне на великi почуття.
Жінка — це насамперед індивідуальна
особистість, це людина, яка живе, є невід'ємливою складовою суспільства і
виконує в ньому важливу і безпосередньо потрібну роль. Ідеться про роль скоріше
в розумінні ґендеру. Тобто роль жінки як соціальної статі, сконструйованої
явним соціумом у відповідному проміжку часу. Роль, яка через виховання,
забобони, закони, думку оточуючих та інші важелі впливу стає неусвідомлюваною.
Але ми розуміємо і знаємо, що це неправильно. Людина повинна мати свою думку і
не боятися її висловлювати і втілювати в життя, а не весь час жити, керуючись
нав'язаними чужими інтересами.
Своє розуміння позитивного образу
жінки Кобилянська чітко окреслює в листі до Осипа Маковея від 11 серпня 1898
року: «…Образовані і тонко відчуваючі жінки є для мене ідеалом» [Кобилянська в
5 т., V, 355]. Письменниці у своєму оточенні важко було знайти відповідні типи
жіночих героїнь — вільнолюбних, гордих і вольових жінок, які здатні захистити
своє право на незалежне становище у суспільстві, забезпечити власною розумовою
працею своє майбутнє, тому їх прообразом найчастіше є модель-зразок авторки, що
відображає її тонке й глибоке розуміння «жіночого питання» і жіночої душі.
Устами персонажів своїх творів Кобилянська висловлює свої власні ідеї та
погляди, що сформувались під впливом індивідуалістичної філософії Ніцше,
модерністичної белетристики і феміністичної наукової та художньої літератури
(«Про жіночу емансипацію» Джона Стюарта Мілля, «З доброї родини» Г. Рейтер,
«Тереза» А.-Р. Цукаррі (Неєри), «Нора» Г.Ібсена, повісті й романи І.Тургенєва,
«Хмари», «Над Чорним морем» І.Нечуя-Левицького, «Ребенщукова Тетяна» М. Павлика,
«Дух часу», «Задля кусника хліба» Н. Кобринської). Героїні Ольги Кобилянської
приваблюють і чарують чистотою своїх почуттів, горінням ідеєю, своєю душевною
красою і тонкістю, людською гідністю і самовідданістю [Починок, 50].
Письменниця моделює образи і типи
жінок, які своїми ідеалами піднімаються над філістерським оточенням, ламають
заскорузлі звичаї і традиції. Тобто колишньому типові «жінки-невільниці» в
українській літературі Кобилянська протиставляє новий, «володарський», за
визначенням О. Грицая [Грицай, 241], жіночий тип. Героїням її творів чужа
міщанська мораль, що сковує людську особистість, вони надзвичайно цінують
свободу, шукають у житті краси і щастя, прагнуть бути корисними своєму
народові. Духовно чиста, інтелектуальна, горда і цивільна натура, з розвиненим
почуттям власної гідності й готовністю до самопожертви заради кохання і
мистецтва, з високим почуттям обов'язку перед іншими людьми, перед своїм
народом, справжня Людина, що стала «царівною» своєї долі, є етичним ідеалом Ольги
Кобилянської. А основу, на якій формуватимуться такі безкорисливі благородні й
героїчні характери європейського типу, як свідчить Н. Томашук [Томашук, 130],
за переконанням письменниці, мають складати наука, «новожитня філософія»,
мистецтво і гуманізм.
Створені Кобилянської ідеальні
образи жінок, які віддзеркалюють світогляд авторки, — Наталка Верикович
«Царівна», Зоня Яхнович («Ніоба»), Маня Обринська (Через кладку),
Аглая-Феліцітас («За ситуаціями»), Софія Дорошенко («Valse melancolique») та
ін. — певною мірою подібні один до одного. Усі її героїні, абстрагувавшись,
наскільки можливо, від зовнішнього дріб'язково-міщанського світу, від буденної
філістерської дійсності, живуть своїм власним психологічним життям у світі
артистичної краси й етичної досконалості. Аристократки духу, вони творять і
моделюють свої характери, постійно самовдосконалюються, прагнучи досягти вершин
творчої самосвідомості. Їх ріднять не лише життєві принципи — ідеалізм,
фемінізм та індивідуалізм, а й небуденність вдачі, артизм, незвичайна сила духа,
поєднана з ніжністю і душевною тонкістю [Починок, 50-51]. Помітно схожі героїні
Кобилянської навіть своєю зовнішністю (високий зріст, тонка постать, ніжне,
романтично-блідаве обличчя з елегійно-сумним, поважним виразом), що стверджує й
критик І. Ізотов у своїй праці, присвяченій творчості буковинської белетристики
[Ізотов, 83].
Як бачимо, ідеальні жіночі образи О.
Кобилянської у своїй сукупності представляють, по суті, один і той самий
духовний культурний тип — тип сильної й непересічної особистості з «ідеальними
вимогами до життя», з прагненням до вищої духовності та індивідуальної свободи,
з палким бажанням прислужитися рідному народові. Однак, розкриваючись у
творчості письменниці в різних аспектах та освітленні, кожен із цих образів, як
слушно зауважує румунська дослідниця М. Ласло, «видається нам новим, відмінних
від інших новими потужностями духовної краси і благородства, розкритими в них
авторкою» [Ласло, 337]. Зважаючи на це можемо говорити і про певну еволюцію
позитивного образу, а й отже етичного ідеалу письменниці від
абстрактно-гуманістичного до громадянського звучання.
ЛІТЕРАТУРА
1.Грицай О. Ольга Кобилянська:
Літературно-критичний нарис / О.Грицай // Літературно-науковий вісник,
1922. — Кн. VІ. — С.235-250.
2.Ізотов І. До характеристики творчості
О. Кобилянської / І. Ізотов // Червоний шлях. —1928. — № 2. — С. 80-92.
3.Кобилянська О. Ю. Твори в 5 т. /
Вступ. ст. М. П. Комишанченка. — К.: Держлітвидав України, 1995. — Т. І-V.; Т.
5 / Упоряд., підгот. текст. та приміт. Ф. П. Погребенника. — 1963. — 767 с.
4.Ласло М. Тема емансипації жінки у
творчості О. Кобилянської // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах / упор. Ф.
П. Погребенник та ін. — К.: Державне видавництво художньої літератури , 1963. —
С.324-340.
5.Починок Л. І. Ольга Кобилянська:
Знайома постать у новому ракурсі: Навчальний посібник / Л. І. Починок. —
Кам'янець-Подільський: ПП Мошак М. І., 2005.
— 192 с.
6.Томашук Н. О. Ольга Кобилянська:
Життя і творчість / Н.О.Томашук. — К.: Дніпро, 969. — 237 с.
7.Дипломна робота: Проблема
емансипації у творчості Ольги Кобилянської. Кам`янець-Подільський національний
університет імені Івана Огієнка. Кам`янець-Подільський, 2010.
«Нова жінка» О. Кобилянської - людина сильна характером, позбавлена романтичної імперсональності, спроможна на одинокий виклик суспільству. Саме цих рис бракувало жіночим образам у чоловічій народницькій літературі.
ОтветитьУдалитьГероїням Ольги Кобилянської властива певна закономірність у лінії поведінки. Вони, з одного боку, прагнуть істинного, вільного кохання, а з іншого – бояться його, хочуть і не хочуть любити. Страх перед патріархальним шлюбом видає острах нерівноправності у стосунках жінки і чоловіка.
ОтветитьУдалить